середа, 28 березня 2012 р.

Let's do it, my dear

Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову...



Ну от. Вже якийсь п'ятий раз чи шо поновлюю блог. Ну не втрималася, хоча обіцяла, шо відновлю його аж після сесії. Просто сьогодні такий хороший день, шо аж знову захотілося жити. Душа співаєєєєєє.
Звичайно, не все так просто. Прокинулася від того, що подзвонила мама і сказала таке, шо дотепер i have butterflies in my stomach.  Але нічо, то таке, шо буде про шо думати і чим жити і вам розповідати. Я ж не можу кожному розказувати про свої пригоди. Пізніше про все дізнаєтесь. То цікава тема, хоча мені лоскоче нерви.
А всьо решта клас. Ніколи не думала, що буду вдячна своєму деканату, але так воно і є. Чесне слово. Нашугали мене недопуском до одного заліку, то був шок, шалені нерви і плачі, але, слава Богам, я так відучилася лишатися дома кожного разу, коли щось боліло, і при тому не приносити довідку. Та й викладачці дякую, заспокоїла, сказала, шо то мене так лякали, а сьогодні ще й таку оцінку за залік вліпила, про яку я й не мріяла після того фіктивного недопуску.
А ще я дякую Тетяні й Оксані, які мене нагодували вечерею :) І Катерині за Нутеллочку :)
Хм. Хороший день. Це добре, розпочинати в хорошому настрої... Головне - добре почати.
Хохохо. Завтра ще й не буде єдиної пари, яка мала відбутися. Хоча все одно треба буде скочить в бібіліотеку по книжки...
Все, досить ванілі. Всім добраніч.
Хоча нє, не все так добре.
Слава Україні!

Немає коментарів:

Дописати коментар