понеділок, 7 травня 2012 р.

Замість обіймів тільки постріли в спину постійно

Мені погано. Ні, тиждень почала добре: встала рано, без поспіху снідала, читала оту "Лоліту", їла булочки, пила чай, спокійно намалювалася і одяглася. На парах все пройшло нормально, потім погуляла з коханою людиною, приїхала в гуртягу - і на тобі, відключили холодну воду через ремонт, а паритися в кип'яточку ой як не хотілося. Але я шо, не мужик чи шо? Пошурувала митися в інший блок. Ніби сіла вчитися, а насправді джигурдою страдаю. Ні, не джигурдою. Ностальгією.
Додому-додому приїду лише в червні, та й то на пару днів буквально, бо потім маю важливу подорож. До країни, про яку навіть мріяти не наважувалась. І лише недавно випав шанс, і я змогла, і мені цікаво і добре і весело і хочеться, але... Так тягне додому, що я фізично не маю сил писати реферат якомусь там Пашкову, проти якого щороку судяться спудеї. 
Завтра поїду по квитки. Бо в Києві добре, і в моєму омріяному місці теж буде добре, але я скучаю за сім'єю, за своїми котами, за односельчанами. 
Хочу чути, як шумить Черемош і квакають жаби на нім щоночі.
Хочу бачити сині-пресині грозові хмари.
Хочу ходити  босоніж по росі.
Хочу дихати свіжим повітрям.
Хочу дивитися на покутські й гуцульські гори.
Хочу кататися на велосипеді.
Хочу слухати говірку стареньких односельчан.
Хочу відвідати моїх колишніх репетиторів.
Хочу купити багато цукерок в тьоті Іри.
Хочу шукати лісовиків у лузі.
Хочу чути цвіркунів.
Хочу думати про Могилянку поки йду своєю вулицею.
Хочу жахатися історій про чупакабру.
Хочу читати "Експрес".
Хочу фотографувати пейзажі рідної річки.
Хочу домашньої їжі.
Хочу гратися з Сашком.
Хочу дивитися новини.
Хочу носитися по сцені нічного клубу. Без алкоголю. Лише сочок. Цього мені вистачає "для хоробрості".
Хочу порпатися в сільській бібліотеці.
Хочу чути, як дідусь розказує про своє дитинство, яке минуло між книжками (хі-хі, моє дитинство таке ж саме. Слід зазначити, що ми - єдині гуманітарії у всій родині, решта майже всі математики).
Все. Вирішую заокруглитись локальним масштабом, бо коли згадала про бібліотеку, в голові виринула тема курсової, і я могла продовжити цей список своїх "хочу", але це лишу для якогось іншого приступу ностальгії.



Булочки, які я вчора пекла і сьогодні їла, каштани на першому плацу, набережна і я. Мого сьогоднішнього фотографа слід скопати. Не як людину, а саме як фотографа.
Завтра встану рано й напишу реферати.

Немає коментарів:

Дописати коментар