четвер, 7 червня 2012 р.

Закарпаття 05-06.06

Фотощоденник дводенної подорожі по Закарпаттю.



У вівторок вдосвіта виїхали зі Снятина. Перед тим не спала зовсім, вночі пройшлася така потужна гроза, що не переставало гриміти всю ніч, а блискало кожні декілька секунд. Та грець з тим, після кількох годин тряски по наших дорогах стали у географічному центрі Європи. 

 Пофотографувалися, сіли в автобус - і в Солотвино! Було трохи хмарно, наближалася гроза, але дехто з нас (я в тому числі) переодягнувся - і в воду! А водичка хороооша, солена, аж рани пече, а поки плаваєш - підіймає ноги і треба дуже сильно руками піднімати верхню частину тіла, інакше голова у воду піде. Був басейн і озерце, в останньому чимало піску і трошки брудно, але мені більше сподобалося хлюпатись в озері - ніби глибше, є де розігнатись і тепліше.

Далі ми поїхали на термальні води у басейн, що у Берегово. Скажу чесно, мені там не дуже сподобалось. Вода зелена, а чому - ніхто мені детально не пояснив (так-так, я хотіла формул, але ...). Тепленька водичка, але брудненько всюди, "топіть канат ніззя", не дали взяти ні рушників, ні фотоапаратів, стрибати ніззя, рятувальники слідкують за всіма твоїми рухами,і коли відпливаєш із зони, глибшу за 1.3 м - кричать тобі це у мікрофон. Словом - треба 2 години підряд мокнути на місці і дихати сірководнем (що робили 80% людей).
Про це окрема розмова. Плаваю собі, перепригую у воді канати, думаю:"А що ж корисного у цій воді?" - теж хотіла детальних фактів. І тут табличка - попливла я до неї. Думаю, щось гарне про басейн напишуть, аж там про сірководень і його ефекти: запаморочення, кома, смерть, параліч і т.д. і т.п. Я вшугалася трохи і відпливла від зони гейзера, де найбільша концентрація отого добра. Неприємно трохи. 
Помилися у душі і поїхали у якийсь готель ночувати. Скарг нема - гарно, чисто, все є, а вид з вікна - прекрасний. Хмари мої кохані!!!

 Вранці одні поїхали ще на годинку в басейн, але мене голова боліла (сірководень?) і я з невеличкою групкою пішла гуляти по Берегово. Хотіли випити кави. Нам пощастило - не те слово. Як трапиться вам колись бути у цьому місті, зайдіть у кафе "Тотем" у центрі міста - там неперевершені коктейлі (кавові, а ви шо думали?), смачні, красиві, гарячі і за доступною ціною. Я наситилася одним, але захотіла попробувати ще. Ось що я пила: "Тотем" і "Сплячий вулкан".  Темно, тепло і затишно. Рай.
Опісля ми ще прогулялися містом, я купила  два цікаві види угорських макакон і ми поїхали у таке місце, про яке я мріяла з першого класу...

 Синевир! Моросило, було холодно, але поки я годину ганялася за квітами-жучками, стало жарко.





Купила ось ці браслети, ще один (на магнітах, довгий такий, всі його мають і я теж віддавна хотіла й собі такий, але лиш тепер додумалася купити), і різні там корзинки-олівчики-магнітики-на-холодильник.
Загалом подорож була цікава, весела, за два дні я побувала у кількох відомих місцях і очистила душу. Так. Поки їхали, у мені наросла якась тривога і страх. Але я його не то переборола, не то випустила із себе. Дерева прочесали мою душу, вичесали негатив, а вода Тиси (хоч і брудненька та висока) переполоскала її. Добре стало. І я переконалася, що гори є вищими, ніж вони мені здавалися. Наситилася я горами.
Зараз мені на підвіконник стрибнула кицька. У сусідів голосно грають коломийки. Сьогодні вперше у цьому році їла молоду картопельку. Пташечки співають. Добре так. Ідилія. Просто ідилія.

1 коментар:

  1. класна подорож і класний блог! пиши і надалі, з задоволенням читаю і про подорожі, і передивляюся твої аутфіти, але треба їх побільше!!

    ВідповістиВидалити