понеділок, 9 липня 2012 р.

Це сумний, скрутний час, час збирати каміння

Аааа!!! Ну скільки вже можна? Ну як так!? Люди, яких я люблю, з якими дружу і яким довіряю - через певний час починають ігнорувати, потім несподівано знову вихором пролітають, потім знову тихо. Інші починають приймати рішення замість мене і вирішувати, що мені робити а що не робити в житті (зверніть увагу, це не батьки! або не лише вони). Ніби відвертають біду, так, але бляха, може, я сама визначатиму, чим мені займатись? Якщо треба щось зробити самій - я це зроблю і без зайвої допомоги. Якщо хочу нахапати "піздюлей" - це моє діло. І не треба всі атаки від мене відбивати.
Інші люди - б'ють у спину. У час, коли ніщо не віщує біди. Я то встану, я живуче чудо, але потім моя злість розгулюється і тим людям стає погано. Але ж я їх люблю! І вони мене теж, що парадоксально. Але власних ударів не помічають.
А найгірше те, що в деяких людях всі ці якості поєднуються!
І як так жити? Ні, ну жити можна, ще й не з такого викарабкувалася, але на душі залишається осадок. Дедалі тяжче стає довіряти  людям.
Ні, я не покладаю на них забагато надій, а потім розчаровуюсь. Я просто оцінюю виходячи з наших стосунків протягом певного часу.
У моєму житті часто бувало так, що друзі виявлялись несправжніми, мінливими. І часто бувало таке, що я браталася з вчорашніми ненависниками. Зараз я протроху придивляюся до ворогів: ану, хто з вас стане наступним моїм другом?...



 Після написання цього пориву душі я хотіла піти гуляти берегом Черемошу.
Взагалі,єдине, що, здається, порятує мене від дурних думок - це прогулянка з фотоапаратом, покутсько-буковинським духом і душею. Босоніж.
Але надворі загрозливі хмари, тож попробую рятуватись якимось хорошим фільмом.
Не люблю  такий настрій коли тебе люди задовбали. Надіюсь, до ранку поганий настрій пройде.
Дякую, Маріанна.Дякую, Керті.
Дякую всім, хто це прочитав.
Ще більше подякую тому, хто хоч якось мене розрадить.

5 коментарів:

  1. Я зовсім-зовсім не вмію розраджувати, правда, але тут осторонь неможливо залишатися. Просто боюся що не так тебе зрозуміла:)
    Справа в тому, що найгірше ми завжди робимо тим, кого любим. І при цьому думаємо, що то - найкраще для них. Для батьків це окрема тема, але друзі роблять так само.
    Взагалі я зараз читаю книжку, пов'язану з буддизмом. Так от, згідно з цією філософією, в кожної людини є свій шлях, і нікому не під силу його змінити. Ні друзям, ні ворогам не змінити того гарного і поганого, що може випасти на долю людини. Тому вважаю, що єдине що ми в силах змінити - це ми самі, наше ставлення до світу і до інших людей. Треба шукати спокою, гармонії у собі.
    Ось ти живеш у прекрасному місці, у такій природі, про яку деякі можуть лише мріяти або мають шукати бо-зна де (пишу з останнього поверху багатоповерхівки, знаю про що кажу;). А ще... завжди є ті самі ініціали, які не друкуєш повністю;))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, щодо місця, то мені дійсно пощастило, і не тільки з місцем, але й багато з чим, майже з усім. Хоча, природньо, що хочеться стабільності і гармонії в усьому. А з друзями в мене постійно якісь турбуленції і мене це бісить, адже я дуже сильно ціную дружбу. Зрештою, цей пост має відношення не лише до друзів.
      Але... ти таки права. Дії друзів часто налаштовані на мій захист, але ж нє, Надійка хоче екшену, отримати (і надавати) люлєй... З одного боку хочу гармонії, але в цю гармонію мені не вистачає різних веселих проблем...
      І знову ж таки, з деякими людьми в мене стільки каші (дружньої і недружньої водночас), що страшненько стає...
      Краще тебе послухаюсь і піду на природу, а то й безкоштовний вайфай у селі мене вже дратує... =D
      Дякую :)

      Видалити
  2. Lovely photos! The last photo is so cute! :)

    p.s. I hope you will check out my fashion blog too,
    if you have time! :)

    Much love,
    The Cabinet Of Fashion blog

    ВідповістиВидалити
  3. Не забувай, що є люди в яких ще більші проблеми і вони якось живуть. Мені також нещодавно було дуже погано, але коли побачив які проблеми бувають у людей зрозумів, що в мене дрібниця.
    Щодо друзів: мабуть, ти просто бачиш дружбу там, де її немає. Друзями можуть бути не всі. Я знаю багатьох людей, знайомих, але друзями можу назвати лише двох. Колись в мене був друг, який часто робив мені пакості, підводив мене. А я кожного разу прощав. Потів якось натерпівся зрозумів, що він гімно повне і послав.
    Я не знаю як саме твої друзі "б'ють у спину" але є вислів: Ти середнє своїх 5 кращих друзів і, можливо, ти робиш так само. Якщо хочеш смінити людей - почни з себе. Ти зараз знаходишся в чудовому місці і можеш все обдумати та переосмислити.
    Я тебе не знаю, але судячи з твого блогу ти хороша людина. Маю надію, що в тебе все налагодиться.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я теж надіюсь (ні, знаю), що все налагодиться. А ті друзі - не стопіццот людей вкантакті, а декілька з найближчого оточення, хоча є й багато таких, які теж вписуються в категорію "деградації".
      Зараз оглядаюся - і бачу, що ті люди багато позитиву внесли в моє життя і сподіваюсь, що все налагодиться. А якщо ні - нема чого жаліти, й без того багато добра мені зробили.
      Пройшов день, я вже заспокоїлася. Трошки інакше дивлюся на вчорашні думки, але, вважаю, що правильно зробила те, що не замовчувала їх. І завжди намагаюся згадати все хороше, що є в моєму житті. А воно майже все хороше, особливо останнім часом. Але я трохи перфекціоніст... :)
      Дякую за твої хороші слова. Таки варто забити на деяких людей, перестати зациклюватися на проблемках і радіти тому щастю, що маю :)

      Видалити