пʼятниця, 30 березня 2012 р.

А за вікном недовесна

Вчора вперше за багато місяців в мене знову прокинулось щире бажання читати. Дивно, але ще від початку осені закинула  це заняття, хіба читала те, що нам задавали (та й то не все). А то вчора йшла снідати, контакт мене вже задовбав і щось з глибини серця виринуло, і оп! Поки не пропало бажання, вхопила першу-ліпшу книгу, яка була на полиці. Here you are:

Марія Матіóс, "Щоденник страченої".
 Закладка для книжки з останнього польоту до Праги, художник Альфонс Муха (Геній прекрасного!!!)
Підвіска, зроблена моїм дядьком власноруч. Сама от-от почну такого вчитися.

 Книгу купила декілька місяців тому, але тільки вчора до неї дійшли ручки. І за півгодинки я її закінчу. Скажу більше, книга захоплює. Сьогодні вранці, замість того, щоб терміново писати польову роботу, я всілася читати цю книгу. Але застерігаю тих, хто переживає тяжкі моменти у коханні: можна збожеволіти. Навіть на мене, що у любовних справах всьо окей, найшла дурка. 
Крім того, вирішила  таки навчитись читати у транспорті, а то мене всюди нудить, як тільки гляну всередину салону, тому під час подорожей доводиться лише слухати музику і дивитись у вікно, або ж спати. Виняток - літак, як не дивно. Так от, потроху стає менше нудити поки читаю, і слава Богам, а то купа часу  марно пропадає. Аж 20 сторінок проковтнула у автобусі поки верталася у рідний гуртожиток.

Прояснилося між дощами.


Ухаха, таки купила омріяний лак :)


Хм, уже п'ятниця вечір. Тиждень махом пролетів. Кілька безсонних ночей, косметичний шопоголізм, контакт,холод, дощ, вітер, нудота...О! Не купуйте енергетиків. Я дуже рідко їх купую, лише коли треба нічку не поспати, але краще на ті гроші купіть шоколадку чи фруктів і живіть щасливо, бо енергетичні напої - то г****. Після них нуууууудить. Ух, шо ж я така делікатна, шо мене від всього нудить увесь тиждень? Транспорт, кава, енергетик, чорний шоколад... Одним словом, щоб добре почуватись, харчуйтесь правильно, висипайтесь, не пийте всяке дрантячко і більше використовуйте ніжки ніж маршрутки :)

середа, 28 березня 2012 р.

Let's do it, my dear

Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову...



Ну от. Вже якийсь п'ятий раз чи шо поновлюю блог. Ну не втрималася, хоча обіцяла, шо відновлю його аж після сесії. Просто сьогодні такий хороший день, шо аж знову захотілося жити. Душа співаєєєєєє.
Звичайно, не все так просто. Прокинулася від того, що подзвонила мама і сказала таке, шо дотепер i have butterflies in my stomach.  Але нічо, то таке, шо буде про шо думати і чим жити і вам розповідати. Я ж не можу кожному розказувати про свої пригоди. Пізніше про все дізнаєтесь. То цікава тема, хоча мені лоскоче нерви.
А всьо решта клас. Ніколи не думала, що буду вдячна своєму деканату, але так воно і є. Чесне слово. Нашугали мене недопуском до одного заліку, то був шок, шалені нерви і плачі, але, слава Богам, я так відучилася лишатися дома кожного разу, коли щось боліло, і при тому не приносити довідку. Та й викладачці дякую, заспокоїла, сказала, шо то мене так лякали, а сьогодні ще й таку оцінку за залік вліпила, про яку я й не мріяла після того фіктивного недопуску.
А ще я дякую Тетяні й Оксані, які мене нагодували вечерею :) І Катерині за Нутеллочку :)
Хм. Хороший день. Це добре, розпочинати в хорошому настрої... Головне - добре почати.
Хохохо. Завтра ще й не буде єдиної пари, яка мала відбутися. Хоча все одно треба буде скочить в бібіліотеку по книжки...
Все, досить ванілі. Всім добраніч.
Хоча нє, не все так добре.
Слава Україні!