понеділок, 30 квітня 2012 р.

Lazy power!

Каніікули... Нічого не хочеться робити... Отак валяєшся на ліжку, температура 30ºC, букетик бузку у звичайному стакані пахне на всю кімнату, наминаєш цукерки, подаровані сімейством, читаєш книги і блоги, і все. Ще є два дні канікул, треба понаписувати реферати, зробити декілька презентацій, звітів і аналізів, а таааак не хочеться... Думаю, краще ніж перечитувати по 100 раз одні й ті самі блоги, краще у своєму щось напишу, поки бажання не пропало. А все решта - просто ліньки.
Ні, я більш-менш задоволена собою, хоча можна постаратися і повчити хоча б щось, щоб день був просто прекрасний. Вранці віднесла плівку на проявку (може й засвітила її, але надія вмирає останньою), хотіла забрати книги з бібліотеки, а вона закрита (аааа, панікаааа!), довго дуже гуляла, натерла капітальний мозоль на нозі, поприбирала, тепер збираюся з думками і силами, щоб вийти щось купити їсти, бо нічого корисного нема. Шкутильгатиму, ніжка болить, але я таки вийду, закуплюся, нарву свіжого бузку і просто провітрюся. Відчуваю, що є ризик знову закиснути в гуртязі, а я саме цього й не хочу.
Сорочка, шорти - Bershka
Балетки -Stradivarius

Фото ще з п'ятниці, коли з одногрупницями смажились на сонечку, балакали, фотографувались, гуляли з Катериною на залишках Андріївського узвозу і ласували морозивом.

Годинник - Morellato
Браслети- Stradivarius

Тепер маю ще одну причину любити Троєщину: вся вона цвіте бузком! (і кульбабами :))


неділя, 29 квітня 2012 р.

Просто ідилія

Цими днями я була дуже зайнята, тож руки навіть не доходили до блогу. Сьогодні нарешті з'явився більш-менш вільний час, зранку погостювала у тітки у Броварах, наїлася-набалакалася, приїхала в гуртожиток і відразу стала прати все, що тільки потрапляло в поле зору. На днях у нашому крилі відключать воду і доведеться на кухню і у ванну ходить в інші блоки (через ремонти), так що carpe diem, перепираю і сушу поки ще майстри  не покрили пилюкою ввесь блок...
Попередні дні минули дуже весело: 2 акції, хороша погода, дні народження подруг, прогулянки з морозивом і без, непередбачені скитання по болотах вже за межами Троєщини і т.д. і т.п.
Але минулої неділі, після Гайдамацького маршу, я була в такіііій ідилії, що словами не описати, фотографіями не показати...





Чим я займалася того дня? Це я описувала всім друзям такими словами:
  • Сонечко світить
  • Бджілка собі д-ж-ж
  • Сашко з Марічкою у якомусь брезенті шух-шух
  • Песик гав-гав
  • Курочка ко-ко
  • Я лузаю гарбузове насіннячко
  • Гойдаюся на якійсь лавці-гамаку чи як то там називають
  • Бабуся зробила їсти мені
  • Дуже задоволена собою, бо записала на диктофон цінний матеріал тривалістю зо півгодинки про ОУН-УПА та життя мого діда (історика-географа)






Всім хорошого вечора!

середа, 25 квітня 2012 р.

Stressed

Ух! Іде лишень (чи вже?) другий тиждень триместру, а я вже маю невеличкі хвости, та ще й не лише в навчанні, а й у побуті, хобі та відпочинку. Так що вирішила взяти себе в руки: на травневі свята залишуся в Києві, і замість долбойобінгу займуся навчанням, музеями, театром, рукоділлям, прибиранням та переглядом цікавих фільмів.
Щодо хвостиків, то я аж гублюся: треба переписати конспекти Пашкова, Копаня, написати їм по рефератику 12-тим шрифтом, написати 2 музейні звіти, ще один цікавий пост у блозі (завтра), відповісти шведам, перевстановити операційну систему на плеєрі, знайти подарунок подрузі, роздрукувати англійську, зробити копію операційної системи, зробити аналіз мовлення, аналіз Гартнера, піти в музей Ханенків, по ньому ще один звіт, погуляти з другом, піти в театр, поприбирати, попрасувати, стукнути себе по голові і з'їсти багато-багато морозива. Аааааа!!!
От. А ви прослідкуйте, щоб я все це поробила. Якщо ні, киньте в мене шоколадкою гарбузом.
Наостанок подарую вам два позитивних знімки (хочеться опублікувати їх саме сьогодні, тому цікавий пост лишаю на завтра):
У Лаврі зацвіла сакура...

...а нарциси неймовірно гарно пахнуть. Не дивно, що вони такі самозакохані...

вівторок, 24 квітня 2012 р.

Сергій Жадан: "Вогнепальні й ножові"

 23 квітня в УНІАНі відбулася презентація нової книжки Сергія Жадана "Вогнепальні й ножові". За словами автора, ця книжка йому надзвичайно подобається і є найкращою, написаною ним дотепер. У неї ввійшли вірші та есеї, написані за останні 3-4 роки, а також ілюстрації дніпропетровської художниці Аліни Гаєвої.
Жадан зачепив типові для нього теми: любов до батьківщини, до "материнського молока", біблійну тематику, християнство, марксизм. У деяких віршах можна вгадати міністрів та інших можновладців, християнство - "проідею марксизму". Щодо останнього, письменник зауважив,  що "так чи інакше церква постійно присутня в нашому житті" і що марксизм краще працює економічно, ніж естетично.

Загалом вийшла доволі дивна книга, проте найвдаліша. І "певний момент логіку краще не включати".
Щодо назви книжки, Сергій розповів (чи жартував?), що назва народилася після довгих розмов з маркетинговим відділом видавництва "Клуб сімейного дозвілля", повинна була містити щонайменше 2 слова і приваблювати покупців, щоб продати 10 000 книг накладу :)
Презентація пройшла досить швидко і в такій собі розслабленій і навіть інтимній атмосфері.  У конференцзалі УНІАНу залишалися вільні місця, а більшість присутніх були друзями письменника. Тож усі мали можливість ставити скільки завгодно запитань. Зокрема, Сергій розповів про свої книги те, що у більшості випадків він спочатку пише, а потім персонажі матеріалізуються (а не навпаки, як зазвичай). "Мені так цікаво з вами розмовляти", "ПР - партія без ідеології, це партія бізнес-плану" - лише декілька із численних цитат, які вказували на відкритість і щирість автора на цій спокійній презентації. 

Після питань-відповідей (які ставилися досить хаотично) Жадан зачитав деякі поезії із книги, а також немало нових, які ще не друкувалися чи й не читалися публіці взагалі. Наприклад, вірш    " Два бердичевські євреї" та цикл поезій "Лисиця". 
Загалом враження від презентації позитивні. Трошки дратувало те, що Сергія тяжко було сфотографувати, адже він постійно розмахує руками, вовтузиться, ходить. Але і за це дякую, хоч весело і цікаво було.
Після дощику і презентації змогла нарешті погуляти трішки у парку, тож залишаю вам чотири релакс-знімки :) 




понеділок, 23 квітня 2012 р.

Гайдамацький марш

21 квітня у Чернівцях пройшов марш на честь Коліївщини, від початку якої минуло 244 роки. Чернівецькі націоналісти організувалися і таким чином спільними зусиллями провели ходу центром міста для того, щоб нагадати собі та людям про відважних героїв-гайдамак, зокрема про Івана Гонту та Максима Залізняка, які очолили повстання проти гніту польської шляхти.
Завдяки безладу в нашій державі можна знову провести паралель між ХVIII та ХХІ століттями: така сама зневіра, страх, непорозуміння, плазування перед "панами", безнадійність... Але цього не можна допускати! Багато хто мені в обличчя казав: "Та нашо тобі та Україна, тут нічого доброго нема, їдь за кордон". Зате деякі інші люди цю фразу коментували так: "Роби що знаєш, старайся в г**** не встрявати, але й не здавайся: що набудуєте собі, те й матимете,тепер все в руках молодого покоління".
Отож зараз саме час взяти ситуацію під контроль в свої руки і не піддаватися тиску песимістів і "господарів держави". Ми, молоде покоління, маємо дух і силу, любов до Батьківщини і мотивацію, тож уже давно слід потроху рухатись до нашої мети, не зупинятися, не падати духом, а поступово хоча б щось робити. 
На марші нас було біля 60 людей, час від часу хтось приєднувався, і все пройшло чудово і мирно. Були гості з Києва, Полтави, Львова. Дехто жалівся, що нас мало, що це нічого не дасть, що така хода - просто абсурд, але мети ми досягли: привернути увагу людей, нагадати про подвиги минулого, про сьогоднішні біди і про те, що герої не вмирають, вони живі, і кожен з нас може стати ним.
2-й Гайдамацький марш закінчився невеличкою проповіддю біля пам'ятника Шевченку в центрі міста. Трохи не в тему, але там стояла величенька писанка, яка крутилася, естетично не вписувалася у вуличний пейзаж і теж була не в тему. Як йолка наша на Майдані. От вам і паралелі повсюду :)

Я приїхала на марш із Києва, хоча народилася в самих Чернівцях :) І якщо чесно, була абсолютно задоволена: погода гарна (хоча передавали грозу), атмосфера хороша і цікаві люди. Як я вже казала, все пройшло мирно, весело і без пригод. Я почала страдати якоюсь джигурдою, на відміну від решти, не прикрила нічим обличчя, та ще й ішла у другому ряді, спереду, так що моя фізіономія світилася по всіх Чернівцях. Але вийшло так, що на фотографіях мене майже не видно, бо хлопці банер несли високо :)
Метою мого приїзду на марш було пофотографувати і написати гарну статтю, але мене впхали у голову колони, так що я зробила буквально декілька паршивеньких знімків. Нічого, от і маєте відгук не спостерігача маршу, а безпосереднього учасника, що теж непогано.
Після усього того добра ми трошки погуляли містом, пофотографувалися, напилися всяких сочків-квасів, наїлися шоколадок-морозива і приємно побалакали. 
Решту часу я провела відпочиваючи в селі, про що напишу пізніше, бо зараз іду на ще одну веселу і цікаву  подію, звіт про яку постараюсь дати сьогодні ввечері. Якщо виникають якісь питання, відгуки, побажання - пишіть в коментарі, буду рада всім :)

четвер, 19 квітня 2012 р.

Terrassa diary, part 2

Продовжу трішки про Іспанію, але вже більш особисто. Минулого разу я пообіцяла зробити пост про мій мінішопінг там. Цього разу мінішопінг, бо минулого раз я так закупилася, шо думала, шо рік в магазини не заходитиму. Брешу. Найшла декілька красивих  і необхідних речей...
Now I'll continue a little bit about my trip to Spain. This post is going to be more personal, about my shopping and some little but cute things...

H&M pink shirt, simple and cute, goes well with almost everything

H&M heels, these were on sale so I  decided to buy them too. It's quite difficult to walk on, but they are so pretty that I'll do it for sure.

Roxy backpack. I really needed one because I'm tired to wear all my amounts of books on one shoulder, as it happens with a normal handbag.
Cacaolat, a popular drink among children and young people in Spain, it's a kind of a chocolate milkshake. When I go out for dinner with my family, I almost always ask for Cacaolat. Maybe, the best drink for me!
Some dessert bought at Mercadona. Don't remember the name, but delicious too!
Don't know why, but I like taking pictures throught the glass. Looks paranoical and magical.
Marguerites!

середа, 18 квітня 2012 р.

Terrassa diary

Давно не писала, знаю, я джигурда, але в Іспанії було ліньки що-небудь писати, а після прильоту була дуже зайнята. Руки дійшли лишень тепер, коли треба писати звіт про Софію Київську, вчити вордліст, я ще не переодягнулася, на кухні тусуються двоє коханих придурків і страшенно болить голова :)
Так-от, полетіла Надійка в Гішпанію у справах. Співпало це з весняними канікулами і закінченням Другої Могилянської Сесії, отож не довелося нічого пропускати (хіба декілька цікавих акцій).
Зроблю короткий екскурс у місто Террасса (раніше - Егара), під Барселоною.
 У Террассі я жила і вчилася цілих шість років. Пішла по гуманітарному профілю і от маєте мене зараз на фільольогії. На жаль, я щось мало фотографувала, дощило всі дні і тільки в передостанній день спромоглася вийти на нормальну прогулянку і шопінг (детальніше в наступному пості). 
Benvinguts a Terrassa!


Вид з балкону мого дому


 Площа ХХ століття (так-так, так називається). Чи не кожного дня доводилося там проходити...
 Собор, там часто збираються готи Террасси, раніше то було трушне місце, бо трошки нижче знаходився магазин "Frontline" для відповідної публіки, сама раніше там тусувалася, але магазин перенесли.
 Ринок Незалежності
 Невеличка  вуличка, shopping power!
 Головний театр

 Апельсини у квітні! Йуху!


 Сад біля музею міста
 Правда, у цих вуличках є щось особливе?

 Стара площа, від неї відходить багато милих маленьких вуличок з різними магазинами, переважно одягу, взуття і аксесуарів. Це і є моєю улюбленою частиною міста, бо останнім часом єдине, що я дійсно люблю у Іспанії - шопінг.
Ось така мініфотоекскурсія, відібрала лише дійсно гарні і важливі знімки, захочете ще - скажете. Наступного разу, коли буду в Іспанії, обіцяю детальніший огляд міста. 
Загалом я люблю Террассу, це миле і хороше місто, де я провела третину життя. Але більше я люблю її для канікул, жити хочу лише в Україні :)

Сьогодні я почала вдивлятися в людські обличчя і перестала боятися. Це принесло приємні моменти і відкрило потаємні зв'язки між незнайомими індивідами. Є багато хороших людей.