четвер, 28 червня 2012 р.

Summertime relax

Sorry, today I won't post any outfit as I've been sick these days and still on it. Anyway, I helped to organize some actions and wrote some good materials, so that I feel realized for now :) Oh, and here come my first shoots with my new camera! Well, the pictures look pretty shitty, but I promise I'll learn to take better ones. It's the first time I have a digital reflex camera in my hands and still without understanding a lot of things. But well, It's only the beginning. The weather today is perfect: it's cloudy, calm, so no sun, no heat and no rain (almost)! Maybe, my favourite weather. So, today I post some things you've asked me to shoot.


Вибачте, але сьогодні не буде ніяких аутфітів, оскільки я хворіла останніми днями. Ще не поправилась, але йде до цього :) Хоча я не лежала склавши руки: допомагала організовувати деякі акції, написала трохи хороших матеріалів, які дали ефект, тож дні не пройшли марно.
І ось нарешті довгождані знімки з Нікона! Знаю, виглядають трохи криворукими, але обіцяю виправитися. До цього не мала в руках цифрової "дзеркалки", тож наука дається трохи тяжко. Особливо всі ті кляті технічні параметри... Але нічого, це лише перші дні, незабаром я опаную цей фотоапарат :) Крім тих речей, які мене просили сфотографувати, тут є просто приємні знімки. Щодо улюбленої книжки, то сьогодні ви її не побачите. Я над цим думала, і чогось відразу вирішила, що то така книжечка, яку замало просто сфотографувати, їй треба буде присвятити цілу фотосесію. Якщо швидко добре "осідлаю" своє золотце і хоч трошки фотошопу, вже до кінця літа обіцяю познайомити вас із цією надзвичайною книжечкою!
...сьогодні погода прекрасна: хмарно, сухо, спокійно. Аж жити хочеться. 
О, мало не забула. Вчора ввечері подивилася фільм "Вітер, що гойдає верес". Прекрасний фільм про ІРА, аналогія до відносин УПА-комуняки. Всім патріотам обов'язково подивитися цей фільм! І не патріотам теж, хоча б тому, що естетично фільм не відстає від ідеологічного змісту.
І ще одна дрібничка, але корисно: після того, як зварите компот, остудіть його і додайте трохи меду. І корисно, і надзвичайно смачно. Я тепер фанат компоту з медом. Ніяка кола з ним не зрівняється. Навіть смаком :)
Як казав мій учитель креслення, все складається з дрібниць...

My favourite nailpolishes...
...and my minicollection of them :-D

My first "serious"  lipstick. Althought I haven't used it yet...
The lenses are like eyes. I can observe them for hours...


Have a nice day everyone!
Всім гарного дня! :)

вівторок, 26 червня 2012 р.

Dada republic

Woah, the last days have been so crazy! I went to Kyiv for 2 days and there was everything: action, new people, new experiences, nerves, a lot of fun and trolling. Unfortunately, the weather was too hot and dry. Still wondering that my telephone camera could survive after an hour of filming at midday without any pause...
Other good news is that I found the missing piece for the battery charger so that today I strated shooting little by little with my pretty Nikon. The difference is enormous... I'm sure in the next post you'll see pictures taken with my new camera =)
 If you want me to shoot something for the next post, you're free to ask me!

Забарилася я з постом, бо або не було про що писати, або не було часу писати. У неділю і понеділок я мотнулася в Київ. Це був як ковток свіжого повітря, переврала вічний сільський спокій новими враженнями, людьми, місцями, цікавими акціями і тролінгом :) Шо-шо, а тролінгу було дуууже багато. Описувати не буду, забагато розказувати, стільки, що я вночі в поїзді не спала і постійно все обдумувала. Зате спогади лише приємні.
На фотографіях - Гостиний двір, який погані дяді хочуть роздовбати. Зараз там зробили Гостинну республіку, яку я про себе назвала Дада республіка, де вдень і вночі купи добровольців стережуть перлинку рідного Подолу. Хоча, судячи з розважальної програми для гостей, там не стільки захист будівлі скільки піар різних маргіналій суспільства...
Але місце гарне. Мені сподобалось. Я б там навіть жила. З фотографій видно, що я обжила старенький Запорожець (Запорожець то чи ні - ніхто в це не вникав, ми якось зразу його назвали Запорожцем),  увесь день не хотіла злазити з нього, зробила собі там штаб :)
Фотографувала мало, але, надіюсь, знімки вам сподобаються.





Вже на виході з цієї кумедії одна дівчина надарувала нам десятки пакетиків зернят. Дотепер лузаю це насіннячко :)
У Києві найшла штекер для зарядного, тож сьогодні вже почала випробовувати свій Нікон. Я просто в захваті... То тааакаааа ляля... Сьогодні був день "фотографую-всьо-шо-бачу".
Якщо у вас є прохання сфотографувати щось для наступного посту - пишіть в коментарях, послухаюсь :)

середа, 20 червня 2012 р.

Finally I got you!!!

Finally I saved enough money to buy myself a good digital reflex camera!!! So, it's the Nikon D3100!!! =) You just can't imagine how happy I am. It's my first own camera and I love it as a mother loves her baby. Unfortunately, still have to wait some days because I need one thing for the battery charger. Can't wait to shoot with my lovely Nikon!!!





Нарешті наекономила достатньо грошей щоб купити собі власний хороший дзеркальний (перший) фотоапарат! Знайомтесь, це мій коханий Nikon D3100. Колись, може, розкажу, як я його надибала, саме в мій день народження, ще й зі знижкою 20%! (Звичайно, у нашій країні не все так просто, потім виявилося, що ще 301 грн треба докинути на гарантію...) Хоча на той момент мені не вистачало грошей, я позичила ще в батьків і в друзів... Так що половина літньої стипендії, давай, до побачення!
Я так старанно готувалася до приходу в сім'ю Нікона, що останні 4-5 днів я інтенсивно читала статті з фотомистецтва, заучувала купу теорії про всі ці  ISO, витримки, діафрагми, які до мене не доходили. Якщо з ракурсом я ще так-сяк справляюся - технічні параметри для мене досить болюча  тема: на дні народження на старенькому Зеніті я або неправильно виставила діафрагму, або було винне несправне коліщатко витримки - знімки вийшли майже чорні, що страшееенно мене розчарувало. Добре, хоч додумалася пофотографувати ще й на мобільний телефон - тепер маю хоч зо 3 фотографії з 19-ліття... Зате за допомогою того ж Зеніта я нарешті добре роздуплила що й до чого в тій діафрагмі.
Процес підготовки до прийому Нікона нагадує мені те, як вагітна жінка готується до немовляти: читає купу літератури, роздумує, придумує імена, купує одяг, іграшки, меблі... Так само й я: читаю купу статей, передивляюся улюблені фотографії (читайте: блоги), роздумую про наше спільне майбутнє, купую картки пам'яті, сумки, придивляюся до об'єктивів, фільтрів, наборів для чистки і думаю, чи купувати мені штатив вже чи з осені...
Так що тепер в мене щастя... Хоча й раніше воно  було.  А тепер це щастя в квадраті, чи то пак в кубі... Я тепер скачу ходжу з широко розкритими  очима, з лукавеньким поглядом, усмішка не звужується навіть під час їжі, постійно хихикаю і моргаю фотоапарату :) Він у мене розцілований  вже повсюду (крім матриці та об'єктива, оф коурс).
На першому курсі мало їла (тобто не стільки, скільки хотіла), бо збирала на оце золотце. Ще донедавна думала, що хоч на другому курсі наїмся. Так ні: відкриваю сезон полювання на об'єктиви і на іншу фототехніку... (Другий курс: їсти? Нє, не чула).
Все, мій маленький тепер чемно сидить у своїй новенькій сумці з новенькою карточкою пам'яті. На превеликий жаль, поки що не можу фотографувати, бо ті жлоби не додали мені штепсера в комплект для зарядки батареї...
Трохи не до речі, але спека страшенна. Випила вже зо 2 л соків-чаїв-компотів... Сауна :) Хоча вчора після такої сауни всю ніч лило як з відра, а що вже блискало й гриміло... Декілька блискавок влучили біля будинку, але, на щастя, все обійшлося. Зранку, коли йшла у Снятин, люди розказали, що у Калуші трохи дахів і дерев зірвало. А в самому Снятині я побачила одне дерево, яке припідняло з корінням, але воно не впало бо сперлося на інші дерева (посеред парку!), а інше вже було майже розпиляно. 
Надіюсь, нічого такого сьогодні не буде, бо із-за гір вже сунуть височенні пухнасті хмари, як учора, які пристойно побушували...

And, as I promised, still trying to post more outfit pictures. So that is what I wore today to pick up my dear Nikon. The shirt is from H&M, the shorts are from Stradivarius and the bag is Bershka. Oh, the watch is from Yves Rocher, got is as a present for some purchases, but I have already discovered that it doesn't work anymore, haha.
I have to say that the heat there is terrible. Can't stop drinking kompotes and juices. But after that warm temperature usually comes an intensive thunderstorm that lifts trees and roofs, as it happened in some towns near me. I hope that the storm woudn't affect our village =)
Have a nice day everyone!


Всім хорошого дня!

неділя, 17 червня 2012 р.

Я - неструшений шурхіт у вітті

Well, the happy post will be the next. Today it's a new  outfit post, as I was asked to do some. I know that maybe I should write more outfit posts, and from now I will try to do that. So, enjoy it and my kitties! Today I bought  a badminton set, so I'm going out to play! Sport, yey!

 Щасливий пост переноситься на наступний раз, а поки я викладу обіцяний "аутфіт" пост. Деякі люди просили мене більше таких постів. Що ж,  я розумію і сама так хочу, тож відтепер старатимуся лити менше водички у блог, мені самій не подобаються нудні публікації. 
Якщо хтось знає якесь краще слово, ніж outfit , - кажіть. А поки таке щастячко називатиметься аутфітом.
Насолоджуйтесь! О, тут ви бачите деяких моїх кошенят. Деяких. Разом у мене 9 котів, 7 з них маленькі, яких  я готова віддати у хороші руки. Кого зацікавило, пишіть, дзвоніть, кажіть. Вистачить усім :)
Сьогодні я купила ракетки для бадмінтону, тож біжу надвір грати, що й вам рекомендую. Спорт, здоров'я, націоналізм! =D





Well, I see that the quality of the photos is kinda bad, that's because today I used a simple digital camera instead of my mobile phone that takes better pictures. I hope that happens the last time on this blog. On the next post you will understand why. :)

(The shirt is from Bershka, skirt -  Zara, the bag was given to me by my mother a year ago, the bracelet is my sister's and the shoes and belt are from Stradivarius. I'm fascinated by the heels - really like the gradation of green and blue!)

пʼятниця, 15 червня 2012 р.

Like catching clouds

So, after days and days without posting nothing serious here comes a long post.
Years ago I used to wear bermuda shorts, but the last 2-3 years I refuse to wear them. As I use to wear denim shorts on these hot summery days, I decided to give another chance to these Bershka bermudas and to cut them. Let's see.


Yey! Now they are wearable =D
Them I found a spray with artificial snow and begin drawing in the middle of the summer...It seems like clouds...
Then I found my modelling clay and acrylic paint and being inspired in summer I made a leaf for a collar. Now I only have to find a pretty silky strip and I'll have a nice handmade piece of jewelry.

Tomorrow it's my cousin's birthday, so I baked a tasty cake for him :)


And that all was done today only!
Now, a quick week rewiew:



1- My mum found a lost chicken. So cute!
2- Nailpolish from Oriflame. Well, it's my mum's polish, but I was the first to try it.
3- I've been sick these days so I spent most of the time reading books and blogs, watching movies and eating.
4- Bag from H&M. One of my favourites, has an important message and it's just simple and nice.

Yesterday it was so epic when I was trying to make meringues. I started mixing all the ingredients for about 2 minutes, but the foam didn't want to become rigid. I put out all of the mixer, cleaned it and started again. Still without becoming a rigid foam and the mixer was very hot. I was so angry, so I put everything into a deep mold and introduced that all into the oven. In the end my giant meringue was tasty. But my mistake was that firstly I had to mix the egg whites only, and then I could begin to add sugar and so on. And the mixing must last for many minutes, not only for 2-3...

Треба було бачити, як я епічно збивала білки до меренг учора. Зсипала все у чашу кухонного робота - і збивати! Збивала 2 хв, захвилювалася, що піна нестійка. Знову стала збивати. Безрезультатно. Я розхвилювалася, розізлилася, перелила те все в чашку, помила чашу, наново засипала інгредієнти. Після збивання відкриваю - те ж саме! Ще й те чудо стало гарячим. Я злюча висипала те все у глибоку форму, застелену пергаментним папером і закинула в духовку.
А то ж спочатку треба було збивати білки, а потім цукор і решту досипати! І не 2 хвилинки, а багато!!!
Не вийшло так, як я планувала, але той гігантський меренг був смачний. З горем пополам.

In the next post I expect to show you something I've been dreaming for ages and makes me soooooo happy.  Have a nice evening everyone. Going to watch football! =D

вівторок, 12 червня 2012 р.

Чути тиху пісню в дикім полі...

Ого, вже середина літа! Тю, червня. Треба щось та й робити.
Роздираюся між селом і Києвом. Коли я в Києві, то хочу відпочивати, а зараз, в селі, мені не те, що нудно, а якась ніби лінь налягає.
В такі моменти шукаю собі пригод на голову (і успішно знайшла). Правда, здоров'я підводило.
Ось так виглядав мій початок пригод.

Але майже щодня грози.
Після тих пригод через грозу я 2 години сиділа на вокзалі і писала, читала газети. Поки мама не приїхала по мене =D
А ще мені часто стали снитися грози.
Хочеться у поле, де квіти і хмари і небо і цвіркуни. І нема поганих новин і яників і несправедливості.
Але в полі можна натрапити на гадючку.
Несподівано так.
Ідеш босоніж, качаєшся у траві, сидиш і плетеш віночок, і тут - хоп! Змійка тут як тут.
На жаль, навіть тоді, коли ти купаєшся у щасті, не слід втрачати пильність.
Але розслабитись варто.
Я можу піти і зануритись у пшеничне море хоч зараз, але постійно чи гроза, чи робота якась, чи ліньки мазатись сонцезахисним кремом, чи нема з ким, чи фотоапарата нема...Чи боюся гадючки. Чи недостатньо сильно хочу в поле.

Розчарована через той триклятий мовний закон. І через певних людей і їх партії. Позери дурні.
Звісно, вітаю нашу збірну і Україну загалом, але потрошку стає страшно за наше майбутнє.
Я завжди якимось чином знаю, коли у реченні буде слово "але". Починаю його недолюблювати.
Сова мені дісталася в подарунок на день народження, восени заберу її з собою, щоб стояла на столі і нагадувала мені про колишні і майбутні академічні успіхи.
Вчора почала читати "Записки українського самашедшего" Ліни Костенко. Зразу захопилась.
Скажу відверто, не люблю головного героя. Він нагадує мені багатьох людей і мене саму в певний життєвий період. Той період я пережила, тому маю зуб на протагоніста. 
І як би не критикували пані Ліну за весь негатив книги, вона все правильно написала. Відобразила тодішній інформаційний (і душевний) стан, який тепер змінився змістом, та не суттю.
Якщо чесно, то й мені ідею подала. Тепер у щоденнику теж записую новини, які прочитала чи почула. Через х років читатиму й матиму детальнішу картину світу. Якщо щось трапляється, то недарма, для чогось воно й відбувається. Може, за допомогою цього короткого інформаційного резюме дня колись та й дійду якогось висновку, якось пов'яжу ті події.

Тепер мені не подобається тон, з яким я пишу. Треба веселішою бути, дитино. Що надумаєш, те й буде.
Усі хвороби - з думок.
Те, чого ти боїшся, колись тебе наздожене.

четвер, 7 червня 2012 р.

Закарпаття 05-06.06

Фотощоденник дводенної подорожі по Закарпаттю.



У вівторок вдосвіта виїхали зі Снятина. Перед тим не спала зовсім, вночі пройшлася така потужна гроза, що не переставало гриміти всю ніч, а блискало кожні декілька секунд. Та грець з тим, після кількох годин тряски по наших дорогах стали у географічному центрі Європи. 

 Пофотографувалися, сіли в автобус - і в Солотвино! Було трохи хмарно, наближалася гроза, але дехто з нас (я в тому числі) переодягнувся - і в воду! А водичка хороооша, солена, аж рани пече, а поки плаваєш - підіймає ноги і треба дуже сильно руками піднімати верхню частину тіла, інакше голова у воду піде. Був басейн і озерце, в останньому чимало піску і трошки брудно, але мені більше сподобалося хлюпатись в озері - ніби глибше, є де розігнатись і тепліше.

Далі ми поїхали на термальні води у басейн, що у Берегово. Скажу чесно, мені там не дуже сподобалось. Вода зелена, а чому - ніхто мені детально не пояснив (так-так, я хотіла формул, але ...). Тепленька водичка, але брудненько всюди, "топіть канат ніззя", не дали взяти ні рушників, ні фотоапаратів, стрибати ніззя, рятувальники слідкують за всіма твоїми рухами,і коли відпливаєш із зони, глибшу за 1.3 м - кричать тобі це у мікрофон. Словом - треба 2 години підряд мокнути на місці і дихати сірководнем (що робили 80% людей).
Про це окрема розмова. Плаваю собі, перепригую у воді канати, думаю:"А що ж корисного у цій воді?" - теж хотіла детальних фактів. І тут табличка - попливла я до неї. Думаю, щось гарне про басейн напишуть, аж там про сірководень і його ефекти: запаморочення, кома, смерть, параліч і т.д. і т.п. Я вшугалася трохи і відпливла від зони гейзера, де найбільша концентрація отого добра. Неприємно трохи. 
Помилися у душі і поїхали у якийсь готель ночувати. Скарг нема - гарно, чисто, все є, а вид з вікна - прекрасний. Хмари мої кохані!!!

 Вранці одні поїхали ще на годинку в басейн, але мене голова боліла (сірководень?) і я з невеличкою групкою пішла гуляти по Берегово. Хотіли випити кави. Нам пощастило - не те слово. Як трапиться вам колись бути у цьому місті, зайдіть у кафе "Тотем" у центрі міста - там неперевершені коктейлі (кавові, а ви шо думали?), смачні, красиві, гарячі і за доступною ціною. Я наситилася одним, але захотіла попробувати ще. Ось що я пила: "Тотем" і "Сплячий вулкан".  Темно, тепло і затишно. Рай.
Опісля ми ще прогулялися містом, я купила  два цікаві види угорських макакон і ми поїхали у таке місце, про яке я мріяла з першого класу...

 Синевир! Моросило, було холодно, але поки я годину ганялася за квітами-жучками, стало жарко.





Купила ось ці браслети, ще один (на магнітах, довгий такий, всі його мають і я теж віддавна хотіла й собі такий, але лиш тепер додумалася купити), і різні там корзинки-олівчики-магнітики-на-холодильник.
Загалом подорож була цікава, весела, за два дні я побувала у кількох відомих місцях і очистила душу. Так. Поки їхали, у мені наросла якась тривога і страх. Але я його не то переборола, не то випустила із себе. Дерева прочесали мою душу, вичесали негатив, а вода Тиси (хоч і брудненька та висока) переполоскала її. Добре стало. І я переконалася, що гори є вищими, ніж вони мені здавалися. Наситилася я горами.
Зараз мені на підвіконник стрибнула кицька. У сусідів голосно грають коломийки. Сьогодні вперше у цьому році їла молоду картопельку. Пташечки співають. Добре так. Ідилія. Просто ідилія.