четвер, 18 лютого 2016 р.

будні можуть бути цікавими

Відновлюю блог. Мама переконала :D
Знайшла стару неопубліковану чернетку. Тому не треба паритись над словами. Скажу лише, що те саме я відчуваю і зараз, через два роки після написання цих слів.

Погана звичка, але натхнення писати всяку всячину до мене приходить пізно ввечері. А зранку дописую переважно академічні роботи. Іванюк, скучаю за тобою.
На першому курсі, якогось дідька, я любила прогуляти кілька пар на тиждень. При цьому не відчувала великих докорів совісті і мене навіть не бентежило те, що я пропускаю якийсь матеріал.
На другому курсі прийшов розум, зокрема у англійській, і другий триместр я завершила з автоматом, не прогулявши жодної пари за півроку. Якимось чудом умудрялась всидіти на п'ятій парі, на зарубіжці (але часто засинала), у п'ятницю, але не жалію.
Як то кажуть, класний студент навчиться від будь-якого викладача. Моє улюблене заняття тепер - слухати лекцію і брати щось корисне для майбутнього життя, а не механічно пропускати почуте крізь вуха і запам'ятовувати сухі факти. Ото сьогодні сиділи на першій парі у Веретельника, і він вдало сформулював те відчуття , що давно мене мозолить: "Люди втрачають дотик з реальністю".
Дійсно, мене це дуже гризе. Життя у мене таке, що мільйони людей вмирали б від щастя на моєму місці, а я ніби сиджу у якомусь внутрішньомозковому  коконі і обдумую не явища і події світу, а якусь дурню у власній голові. Пізнай себе - і ти пізнаєш весь світ - може, й так, але є ризик занадто пірнути у себе і сприймати речі не більш-менш об'єктивно, а через призму власних тарганів. А це погано, якщо тарганів багато і вони вибрикуються.
І от зациклення на аналізі цих ментальних істот відволікає від життя, не дозволяють відчути магію моменту, який (якщо пощастить) будеш згадувати з такою ностальгією, що мама не горюй. Ото сидиш із другом у якомусь цікавому місці, і замість того, щоб насолоджуватися краєвидом, ти прокручуєш у голові якусь пісню, думаєш про курсову чи дуєшся на когось.
А так не треба. Краще жити тут-і-зараз. Або як вчора в одній гумористичній фінській передачі, tässä ja nyt.

Немає коментарів:

Дописати коментар